Чоловік, що плаче лише лівим оком
Крок за кроком до тебе лине.
І весь світ залишається збоку,
А попереду – віра невпинна.
А попереду – квіти весняні у коси.
«Що це?»,- Люди спитають у мене.
Це тамують подих морози.
Це любов протікає по венах.
Чоловік, що живе рік за роком,
Вміє мріяти, сіяти, жати.
Його серце з гранатовим соком
Любить думати – потім страждати.
Він хотів би стати пророком,
Він бажав би вірити в чари,
Щоби знати, що там за рогом.
І чи варто чогось чекати?
Ну а поки, знову, вже вкотре,
Половина обличчя – мокра.
***
Я хочу померти у твоїх обіймах
Заплющити очі лише після того
Як сонце сховає останнє проміння
І діла не буде до себе й до Бога
З твоєю долонею в своїх долонях
Востаннє відчувши холод перстенів
Щоб ангели сіли на підвіконня
Чи просто любились на нашій постелі
Я хочу померти лише після того
Як щастя тобі подарую багацько
У мене крім тебе немає нікого
Хіба що родина – мати і батько |
