та коли до «нормального» лишається кілька кроків, їх чомусь обламує,
і вони плюють на все і пускаються берега,
загалом алкогольного,
або ж починають відчайдушно сумувати,
стаючи кислими, мов кримське вино домашнього виробництва,
і підозріливими, немов привокзальні патрулі:
«слухай, мені здається, що все якось не так», —
кажуть вони мені,
і я погоджуюсь. (с)