Оповідання написане у клясичній манірі, мене воно чіпляє. Ясний пень тут немає сучасних типу засобів вираження. Ну й добре.
Я так писати не вмію. А хотів би.
маю нову роботу. сиджу в офісі, а поверхом нижче - виробництво - друкарський цех. В офісі чисто, вилизане усе. У цехові навпаки.
А от туалет один для усіх.
то завжди типу проблєма із ріжним звуком тих самих текстів.
А насправді ні, не проблєма, - якщо люди налаштовані на спільну хвилю, тоді будь-який звук буде доречним.
Іншим. Але так само сильним.
цікаво, як ти це читаєш уголос.
Чується тло. Тінь чи шось таке. Як це пояснити, ббиб.
не маю на увазі піяцоллу на тлі, вражіння типу як від звуку гармоніки. ! саме так!
І саме тому варто це читати не як вірш.
Навпаки - десь так, як читають переклад, коли чутно справжні звуки.
Читаю просто як текст, але за цим - твій голос.