---собака 6
а ще буває, сидиш під яблунею, п’єш чай, раптом у траві поруч шось тихо шарудить, через хвилину з’являється їжак, він стоїть напроти тебе і довго-довго дивиться очі в очі, нарешті ти першим не витримуєш і запитуєш: "Шо? Як твої справи, старий?", а він чмихає носом і зникає в траві.
малыш, я бы его немного сократил и кое-где подправил:
ночь кончена,
и белая луна, скользя по морю,
утопает.
перегонки со звездами
увенчаны фиаско
для тех,
кто не в теме,
кто не загадывал желание,
возлежа меж двух, скажем, Анют
и трали-вали-плокогубцы.
я объявляю перемирие
иду в шалман на процедуры
чиню свой моск прохладным пивом "Крым"
и ракушки бросаю в воду
до состояния оум мани падме
хум...
не моя поэзия, не люблю, не перевариваю радио-шансон, розенбаума и всё такое, но написано хорошо (нутро моё желает сунуть минус или ноль, но головой понимаю, что это плюс).
о, забувся запитати. а шо то за загублений пансіонат такий? бо мені він навіть наснився здається сьогодні. фіранки такі розбиті, цегла покоцана, бур’ян по коліна на центральній алеї і сторож такий собі бородатий дідо у сірій тужурці сидить на ганку і люльку палить.
я прочитау той віршик і мені шось якось стрьомно то всьо коментувати бо я напевно шо застрімавси трохе від цього креосу і мало шо зрозумів хіба второпау що чувак без лівої руки перебивається якось однією правицею і то всьо горе у нього від любові до кобіти шо тримає його за ліву руку і всьо то відбуваєтся десь коло пансіонату. стрьомно хіба нє?
