Я завжди любив Лесю Українку (ходова купюра, з фіолетовими відтінками)
Шевченка не стане ні на таксі назад, ні на цигарки на ранок.
Нічо таке, більш менш до сраки...
Оця частина вже від нєхуй дєлать дописувалась. -
Там ще кобзарі біля тихої ріки.
Тужливої пісні затягнули.
Тільки вітерець її уважно слухає.
Та розносить неквапом по широкому степу.
Цей барвистий шепіт, спраглої
до непізнаної свободи, душі поета
Тре було:
Спраглої до купюр Шевченка
душі поета... ))
Миллион, миллион, миллион всяких поз,
У плиты, на столе, а потом на окне...
Кто влюблен, кто влюблен, кто влюблён и всерьез.
То ему, то ему, то ему пофиг где!
---Намнаплеватьштейн 16
Я оцениваю наполнение. И делал так всегда. Поетому в компанию не прошусь. Но так было всегда, так есть и будет много, много, лет...
Крео и в правду слабое. Но суть не в етом, раз мы подняли такую тему.
Як побачите мене в лотці з пірям, десь біля Галопогоських островів - знайте це я. Випємо запашної кави іграчов з вишнею і румяними пиріжками, якими я годую небесні світила на воді.