Завмерли очі, спітніло небо.
Ти все ще хочеш, скажи відверто?
Запхати букву у ієрогліф,
Подати руки до ієрархів.
І з кожним ранком нові буклети
І сигарети як дідько з дьогтем.
Не можна стерти, як в’їлось в серце
Деформувати хіба що з часом
А всі дефекти залиш на стІні
Їх змиє дощ. Остудить іній.
Неси щось важче чим свій «Освенцем»
Пасуй щось краще до свого тіла.