Словоформи, сповнені чи то розчарування, чи то роздратування. Вірю, що болить голова, навіть, здогадуюсь про що. Але годі шукати красивих людей, бо вони навколо нас, у кожному в якомусь сенсі є щось красиве, при умові, що це людина. Тільки врахуйте те, що в цьому світі відсутні абсолютно красиві люди, бо то вже не люди, це звірі.
а я сегодня открывала весну. замерзшее балтийское море, по берегу которого стелятся оттаявшие поющие ручьи, мокрый и сухой песок, солнце, сосны, и костер из мелких сухих веток. я сидела на узловатых сосновых корнях, духи прятались в обломках ракушек, а лесовичок насыпал сосновых иголок на крышу машины. и было мне счастье.
понравилось очень. Так по-летнему и по-детски. Последнее сравнение совершенно не детское, но это не портит. Все-таки это не мир ребенка, а мир взрослого глазами ребенка
о, забувся запитати. а шо то за загублений пансіонат такий? бо мені він навіть наснився здається сьогодні. фіранки такі розбиті, цегла покоцана, бур’ян по коліна на центральній алеї і сторож такий собі бородатий дідо у сірій тужурці сидить на ганку і люльку палить.