сразу 3 ассоциации:
"маленький мальчик нашел пулемет"-1
"а у него был роман с географичкой, об этом знала вся школа"-2
"и тут подходят хулигпа-аны, и говорят: отдавай свою девчо-онку"-3
юмор юмором, наблюдательность наблюдательносью, но ---pliker 6 правильно процитировал
Неоклясика) Такий трохи пафосний стиль... Нагадує переклади творів епохи Відродження. І цей стиль зобовязує до ідеальної ритмічної картини...
Прочитай вголос, проплескай в долоні - зрозумієш, що не в'яжеться, не тримається купи.
Ритмічне чергування наголошених і ненаголошених складів - це перше правило поезії, як не крути, навіть білої...
---Літ. редактор 5
дієслівні рими не кусаються, якщо їх звісно не німєренно і тавтологія здається доречна. Дядінька - гарно звучить. А от скора - розмовне.
Забий в гуглу "скора поміч" слово скоро скоренько скоріше скорше фаста, престіссімо. а швидка мені не підходила ну ніяк))
Ну але зрештою то є лиш моя думка.
Вірш написався дуже скоро, від м. Лукянівська до вул. Лукянівська, так шо без тавтології дядіньки і скорої було не обійтись.
---stenis13 10
В жодному разі не одне і те ж! З усіх перелічених вами приладів справжню домогосподарку може зацікавити лише саме пароварка як агрегат для приготування здорової їжі на пару)
За високу оцінку дякую, звісно...
Мені сподобалось.
Тільки от:
випадає - не випала (тавтологія), випала - вигребти (рима дієслівна), скору (русизм, зрештою, як і дядінька, бо українською дядечко), повторяє - повторює...
Не те що я така розумна) Ти ж шліфуєш гру на гітарі, а вірші пишеш тяп-ляп трохи. Поезія - це мистецтво слова, а не лише оформлена у довільні рядки емоція...
---valeria 5
гыг)
вопросы такие:
- чем обусловлена специфическая тематика креосов?
- неужели на их написание вадохновляют авторы, цитируемые в эпиграфах?
- пробовала ли ты их читать вслух и что сказал тебе слух при этом?
пока всьо
жду атвета
как салавей лета)
ну... +0,3 в целом. непонятно с концами. в конце концов в конец об конец и наконец.
а по-немецки это что? цитаты из букваря? лучше бы что-нибудь из Гете:
Meine Ruh ist hin,
Mein Herz ist schwer,
Ich finde sie nimmer
Und nimmermehr.
Wo ich ihn nicht hab,
Ist mir das Grab,
Die ganze Welt
Ist mir vergällt.
Mein armer Kopf
Ist mir verrückt,
Mein aremer Sinn
Ist mir zerstückt.
Nach ihm nur schau ich
Zum Fenster hinaus,
Nach ihm nur geh ich
Aus dem Haus.
Sein hoher Gang,
Sein' edle Gestalt,
Seines Mundes Lächeln,
Seiner Augen Gewalt,
Und seiner Rede
Zauberfluss,
Sein Händedruck,
Und ach, sein Kuss.
Mein Busen drängt
Sich nach ihm hin.
Auch dürf ich fassen
Und halten ihn,
Und küssen ihn,
So wie ich wollt,
An seinen Küssen
Vergehen sollt!