- Горбылёв, в нашей школе не опаздывают! - сказала Ирина Анатольевна, - Первое и последнее предупреждение. Он молча прошел и сел на своё место.
- Ниибёд, Ирина Анатольевна, идите нахуй.
...
- Папа, мне надо тридцать долларов. В школу.
- Я вроде бы за всё заплатил, что там ещё?
- Любопытный, блядь? Иди нахуй!
...
- О! Привет! Ты ко мне? - и Денис вдруг заулыбался.
- Рука в гавне, иди нахуй.
задумка с "тот его а тот ее а тот он"...
эти все дроби и доли
это "распахнув нараспашку"...
и запятые эти как-попало куда ни попадя...
много всего, что-то зацепило, что-то разозлило
+0
---Chinasky 21
дякую за відвертий коммент, правда, мені це дорого
але, якщо згадати початок мене як олейни на тепловозі, ти тоді писав винятково схвальні рецензії й багато, й навіть щиросердному ЧСУ який, до речі, свого ставлення до моїх "шиндеврів" не змінив, кидав рукавичку й вимагав дуелюму. Дивно, розумієш?
Найдивніше те, що я не змінилася з того часу. Власне, це погано - мала б помудрішати, помайстернішати, чи то як. Але я не змінилася. Пишу так само. Про те саме. Тож річ не в мені і не в тому, що і як я пишу. Ти змінився. Ваня змінився. лофа змінився. У вас щось ... якесь спільне горе-на-трьох чи відчай-розчарування, і вас у такому стані дратує моє замріяне болото. Не знаю - я надто мало вас знаю для таких припущень. Але... щасти вам, усім трьом. І т.п.