---Намнаплеватьштейн 14
не, подожи...я понял тебя, конечно)
наверно, оно нас не заебало, как тебя...и ты имеешь полное право думать о нем в сполученнi с "блеать")))
---Ivan Kulinski 16
чудо, я тобі широко посміхалася, підтримувала розмову, мала гарний настрій, а "розходилася" -то взагалі не моє, бо я ще не вся зійшлася докупи
---Літ. редактор 4
та я пойняу, що ти мала на увазі, але ж камент від себе пишеться :) а сперечатися про місце логіки й здорового лінгвістичного глузду у поезії - якось по-дурному, тому й не буду. втім, зазначу лишень, що спогади, які врізаються (!!) парапланами і падуча навісна весна мені одразу нагадали не що інше, як волни, що падали стрємітєльним домкратом :)
будь ласка.
Іване, що за пристрасть до натуралізму?! Хоч займатися дешифруванням власних метафор - якось по-дурному, все ж... Мої спогади - як метелики, прибиті шпилькою до полотна і придушені склом, як засушені листки і пелюстки - лежать мертвим вантажем на задвірках пам'яті. Вони не танцюють, не постають зграбним каскадом, не збурюють уяву... Вони врізаються в мозок, як врізаються в землю мертві підстрелені льотчики, не здатні більше ні служити, ні ожити... А "навісна" - це знавісніла, божевільна, істерична... Полички тут ні до чого, як би тобі не хтілося їх "прибити" (чи то пак навісити).
0 так 0, мені не жаль) Дякую.
мертві спогади - це втрачене, забуте назавжди, воно не може врізатись, хіба що жаль про те, що так є - втратилося, забулося.
юна весна - буе. "навісна" розсмішило, в контексті "падає". треба з вуйків вирахувати зарплату за то, шо навісили погано.
а взагалі - здається, що автор зранку через щось перечепився і обербенився, звідси і пічялька і валиться все, від знавіснілого парапланериста до поворотно-відкидної стулки юної весни.
бєз абід, +0
мертві спогади - це втрачене, забуте назавжди, воно не може врізатись, хіба що жаль про те, що так є - втратилося, забулося.
юна весна - буе. "навісна" розсмішило, в контексті "падає". треба з вуй