---олейна 9
где-то встретила актуальную фразу "не подглядывай за своим созерцанием". любовь и благодарность насаждать - занятие сомнительное.
духовная измена вряд ли вообще когда-нибудь прекращалась, а сейчас дак вообще благодать. Христа распяли бы еще в средней школе, Будду взяли бы на мушку спецслужбы сразу всех стран, как неблагонадежного.
это я к чему: православная риторика в кругах, далеких от православия, воспринимается в лучшем случае как выебос, а в худшем - как недалекость, простите. имеют право. "нормальному" человеку почти невозможно понять как и зачем он должен подставлять вторую щеку и любить ближнего, даже если он титушка. как невозможно материалисту объяснить смысл фразы "для мене не Україна над усе, для мене Бог над усе" (Т.Пруткова). пытаться делать это - множить разделённость.
Алёна, ты читала Бхагавад-Гиту (без комментариев Шрилы Прабхупады, разумеется)? Там хорошая беседа на поле боя состоялась :)
---олейна 9
Не всі українці впевнені, що ми — Єрусалим, і що святі, і за нами правда, і т. д. Останнім часом виявилося, що нашу країну можна різати на шматки, наче піцу, а багатьом українцям це подобається. Точно не знаю, чому: може завдяки хитрощам інформаційних воєн, а може тому, що майже в усіх є родичі у Росії... Тут війна з собою ні до чого: коли на рідну землю приходить загарбник, його можна прогнати тільки зі зброєю в руках, бо з фрази на кшталт "рєбята, давайтє жить дружна" він тільки порегоче.
---Hib 8
Що я маю відповісти на це? Навіть не знаю. Тобі добре - ти перед собою правий. Сумніви тобі чужі?
А мене дивує: ми, українці, все пишаємося, що ми - друга Елада, відроджений Єрусалим, що москалі- безбожники й агресори, тоді як за нас - правда, віра і сам Господь, запевняємо одне одного, що наша борня -свята... Але святість - не передбачає війни з кимось, лише війну з собою і власними гріхами. Віра передбачає прощення й любов. Що з нами? МИ колективно "на духовній ізмєнє"? Мені шкода.
Додам: я не тролю, не привертаю уваги до себе своїми "геніяльними" віршами. Мені незрозуміло й страшно, і дуже соромно за кожного із нас. Вибачте, що ділюся як з давніми знайомими
перше. держава - не країна, а тим більше не народ. ту державу, що була - вотчина овоща - не жаль зовсім.
друге. москалі не брати і ніколи їми не були. Уся історія спростовує це братство. москаль - п'яний сусід, що вважає себе розумним і повчає як жити. а може і в хату залізти, щоб узяти те, що вподобав.
переживаєш - то добре. але цього не достатньо. думай що треба робити.
