---Olena Semenchuk 13
нє, не так, а так: Спвіучавю вам, брати мої, пишу із Петербургу, куштую зелений горошок з мівінов, вам такого і не снилось, мєнти злиє шо піздєц
Я завжди любив Лесю Українку (ходова купюра, з фіолетовими відтінками)
Шевченка не стане ні на таксі назад, ні на цигарки на ранок.
Нічо таке, більш менш до сраки...
Оця частина вже від нєхуй дєлать дописувалась. -
Там ще кобзарі біля тихої ріки.
Тужливої пісні затягнули.
Тільки вітерець її уважно слухає.
Та розносить неквапом по широкому степу.
Цей барвистий шепіт, спраглої
до непізнаної свободи, душі поета
Тре було:
Спраглої до купюр Шевченка
душі поета... ))
я сегодня люблю Лаэртского
Александра Алексеевича
такого себе поэта-пидараса
который писал про доителей
доителей изнурённых жаб
про полночные пляски рахитов
под вечно юной луной
под звёздным куполом неба
над спокойной речной волной
напротив тёмного леса
под присмотром безносых баб
циклодола невинные жертвы
доят изнурённых жаб...