---Loffofora 4
Не мені тобі про ритм розповідати. А якщо ти рими пишеш для себе, то навіщо тоді постиш вірш? Сам і читай...
3 коментарі на 1 мій - це вже свідчення того, що зауваження не сприймаються ну ніяк) Це при тому, що я +1 поставила. Чи мало бути + 20 і вау?!)))
---Літ. редактор 1
для мене стріла - вождя - завжди буде римою.
Я пишу вірш а не складаю меблі.
Послухай построк)
Можливо так. Тре було потримати і все переробити. - Ночь за которую не жалко отдать сил... і пішло поїхало...
Мене емоції інтересують.
Я стих і мовчу.
Гарне стиша, але недопрацьоване, як завжди (чи часто). Ну, ти все одно скажеш, що тебе не гребуть непоставлені розділові знаки і кульгавий ритм, і невдалі рими (типу вождя-стрела), і все таке... Воно насправді важить неабияк.
Тільки от що я помітила - перше, хоч і невідшліфоване, зачіпає, бо, певне, перше, враженнєво-чуттєве, воно душею пишеться. А техніка (отой процес декорування і полірування) здатна вбити те щось, за що тобі ставлять плюси... Смайлік. +
---Літ. редактор 5
дієслівні рими не кусаються, якщо їх звісно не німєренно і тавтологія здається доречна. Дядінька - гарно звучить. А от скора - розмовне.
Забий в гуглу "скора поміч" слово скоро скоренько скоріше скорше фаста, престіссімо. а швидка мені не підходила ну ніяк))
Ну але зрештою то є лиш моя думка.
Вірш написався дуже скоро, від м. Лукянівська до вул. Лукянівська, так шо без тавтології дядіньки і скорої було не обійтись.
Мені сподобалось.
Тільки от:
випадає - не випала (тавтологія), випала - вигребти (рима дієслівна), скору (русизм, зрештою, як і дядінька, бо українською дядечко), повторяє - повторює...
Не те що я така розумна) Ти ж шліфуєш гру на гітарі, а вірші пишеш тяп-ляп трохи. Поезія - це мистецтво слова, а не лише оформлена у довільні рядки емоція...
