Там, внутри у меня, зарождаюцца пули,
Я пол утра их буду лепить в туалете.
Замочу тех козлов, что хлебнув на рассвете,
Глушат варварски рыбу безмолвную в тундре.
Ох... Я сюди недаремно зайшла. Намисто з вух то якийсь бухенвальд), але гарні люди будуть, напевне, і з нас колись... Цілую. Чи це вже, може, ЛС, а не комент) А взагалі Замок Марго - це як Шамбала - Великий Секрет. Та в менеємапа)
---Літ. редактор 26
"Вже останній."
Дякую.
"А тут, на сайті, є просто слова. І ви не можете знати, що людина насправді відчуває чи думає, пишучи їх..."
Можу.
Тому й написав.
Не переймайтесь. Я впевнився, що вірно вас зрозумів.
---wdr 23
О-о-о) Ну, тоді ще один довгий спіч. Вже останній. Давайте так: ви можете ставитися до мене як завгодно, якщо у вас достатньо підстав для формування ставлення.
Але от у чому недолік віртуального спілкування: ми постійно, в залежності від власного настрою чи свого очікування, "домальовуємо" биті пікселі. Бо ж є слова, до прикладу "Ти - дурак", а є емоції. Останні передати важко.
Наприклад, вона каже йому оце "Ти - дурак":
а) Ніжним голосом, поцілувавши у чоло, з усмішкою на вустах - ну він там якусь дурницю утнув чи сказав (в душі вона любить його ще більше);
б) З гнівливим виразом і б'є при цьому тарілку (в душі вона почувається ображеною і ненавидить його);
в) Зберігаючи нейтралітет - як констатацію факту (у неї ніяких емоцій при цьому не виникає).
І ще є сотні варіантів як оце "Ти - дурак" можна сказати.
А тут, на сайті, є просто слова. І ви не можете знати, що людина насправді відчуває чи думає, пишучи їх... Ви можете тільки домислити.
Зараз читаю Лазарєва і зайвий раз переконуюсь, що всі наші судження про вчинки чи слова інших - помилкові з високою вірогідністю. Тільки з відкритим третім оком варто робити якісь висновки про інших, бо на тонких структурах все не так, як виглядає у світі матерії. Це я кажу вам такою ж мірою, як і собі самій. Бо теж маю такий гріх - судити тих, кого не знаю.
