наприклад
гамірну вулицю яка ніби на мить замовкає
перетворюючись на велетенський мурашник
з купкою метушливих комах
які хаотично рухаються в броунівському русі
Ога. А чо з знаками не пишеш?
Нє вірш такий нічого але не нема фішечки. Ти не моне. ну і шо тепер. Я не космонавт. Вона не проститутка. То кожному своє. тому треба було завершити так.
Їбала я Моне і Пікасо
Малюю собі бо серце тішиться
Подобається мені пхати пальці в фарбу і пацькати щось на аркуші
Можна я розмалюю тобі животика?
Це полотно я не зможу викинути
Хіба що змити. Сльозами.
Чи водою з розчиненим марганцем.
Чуєш? А трасьни мене по жопці?
Я чекаю на появу нового образу.
Це має прискорити його появу.
Гарно звичайно Далі малює.
Але що з того? Що далі?
в вигляді різноманітно вигнутих ліній що перетинаються
гамірну вулицю яка ніби на мить замовкає
може перетинають? або тоді перетинаються гамірною вулецею. бо це Павлінізм якись получається.
спасибо, вспомнила юность. Юрия Полякова, Фридриха Ницше. потом задумалась о Шекспире, тут откуда ни возьмись зазвучала песня Данте Алигерро и я поняла, что автор - гений!
Резонули слух рассуждения о том, что Бог якобы неправ, наградив автора антагнизмом. Бог суть абсолют (не путать с воткой).
Далее.
Лишь тело век грядущий погребёт. Автор, вы собираетесь дожить до ХХII века? Похвально. Дай вам Бог здоровья.
Далее.
В компромисс с душою мир войдёт. Недопонял суть строки, если честно.
В целом стих написан ровно, но до безобразия банально и сплошь штампами.
+0.2 за дебют.
скорее понравилось. но как то сложно. расскажу тебе истину в честь твоего дебюта - сложно писать легко, но плохо, нужно писать легко. а это сложно.
с дебютом! пиши.
