Місто, банкноти,
Повії стрибають із вікон.
Переважно твоїх .
Що доводить поліс до сказу.
Що ти зробиш іще для моеї втіхи
Розвиваючись в тілі моему як метастази.
Хто ж і ще буде жити в такому пеклі.
Автобусам в пробці співати сутри. І гімни
Я волів би аби із твоеї палітри
виростали монстри названі в честь мого імені.
І волати під прапором цих тварюк.
Проклинаючи все що довіку спаскуджено римами.
За інтригами журналістів і інших сук.
Я заходжу у вічність, якщо не як камінь, то кригою. |
