Літають думки у сірому піднебессі,
Безвітряно нудяться останні надії
Вдихаючи пахощі трав,
Що затьмарюють серце,
Розходяться в прірву вчорашні й пройдешні події
Це ілюзії ранкової імли,
Це вони загорілись серпанками ночі,
А куди розносять їх вітри
Серед злив, вдивляючися в очі.
Це вони, упирі сатани,
Крутяться в безмовному танці.
Нам без них, що квітці без бджоли.
Це ілюзії, що будять всіх нас вранці. |
