Коли ти поруч, я відчуваю себе слабкою,
Ніби ще дихаю, але вже точно вмираю,
І не дотягнусь підлоги узутою навіть ногою,
Я все блукаю безвихіддю, довго блукаю й гукаю.
Коли ти поруч, я ніби ходжу по колу,
Тільки від тебе відходжу, й впираюсь у тебе,
Тягнуться колії, тягнуться жили й розмови,
Ніби втікають - втекти неодмінно треба.
Стати заплющивши очі над сходами, поручень
Все піддивляється, ніби глузує й чекає...
Я неодмінно гепнуся знов, бо ти поруч!
Я Ботхісатва - мені не сягнути до Раю. |
