Куди нам проти природи?
Ј літо вже скінчилось, однак.
Та, плюючи на погоду,
співа собі якийсь дурень-шпак.
Летять у вирій всі друзі,
з собою звуть в далекі путі.
А завтра буть завірюсі,
кому ти треба будеш тоді?
А він, мудак, ніяк не міг збагнуть,
навіщо летіть, навіщо звуть його в дальню путь,
якщо тут його дім, його пісні й батьківщина отут?
Навесні кому треба пісні ці?
Навесні співатимуть всі співці!
Ј хто сказав, що взимку співа лиш мудак?
Не тільки мудак!
Що за блазень цей шпак,
що за блазень цей шпак,
що за блазень цей шпак!
А люди в шуби ховались,
і піднімали всі комірці.
Який він все ж таки блазень!
Кому пісні потрібні оці?
Зима алеї засніжить,
і він нічого в тім не змінив.
Та, може, стало нам ледь-ледь тепліше,
коли його ми слухали спів. |
