Шуба з норки, серце з крейди, у мозгу - нулі,
Отакі-то ви гарненькі часу нового ділки,
Отакі-то ви пихаті, отакі-то ви дурні!
Ј презирством обідрали душі власні - не чужі.
Гроші, влада - все у вас є,
Ј байдужості по вінця.
Не дарма ви стали на слизьке,
Не дарма в душі важке каміння.
Ј в маршрутному таксі їде біла крейда:
В оці - холод, в серці - голод, у душі - перерва.
От тому-то й не люблю соболя і норки,
От тому-то й не ношу гострії підбори!!!
Місту величі і сліз не поможуть ліки,
Бо течуть щодня у ньому крейдянії ріки,
Бо давно уже немає ні краплини віри,
Бо потворні скрізь встигають крейдяні каліки! |
