Несміло слово сяде на плече –
Не ворухнусь - боюсь злякати.
Безслів'я з ран як кров тече,
Роз'ятрює старе, вогнем пече,
Примушує думки блукати
В морозних нетрях дня.
У відчаї гортатиму словник,
Шукати буду відповідь на запитання,
Блукаючи посеред тіней слів німих,
Знаходячи лише розчарування
На сконі пошматованого дня.
І знов блукає думка серед рим моїх,
Раптово губиться у їх завії,
Словами падає на вже зчорнілий сніг,
То лащиться облізлим псом до ніг,
Стирає з пам'яті весняні мрії
Холодною байдужістю ще ненародженого дня.
Розворушу у собі страх,
Дивитимусь налякано у ніч,
Де всі слова – загублені в снігах,
Де всі слова – давно уже німі. |
