Ліричні герої не йдуть на пенсію.
Радше – просто до пекла
Нічого не вдієш –
Література, таке інше..
Нічого не вмієш –
Силишся наздогнати авто,
Впізнаючи в пасажирові, як не себе,
То, принаймні, Траута чи Хадсона,
Падаєш…
З повним ротом крові
Нарешті
Зупинись.
Кожен твій вірш
Є перепусткою до пекла на чуже ім’я. Дивно,
Та навіть цей зашморг
Замалий для тебе. |
