Недбало кинуті уламки мрій -
дарунок цьому світові, який
щоранку заглядає у вікно,
а потім злякано втікає. І знов
нема нічого, тільки небо
холодне й темне,
безмежне і пусте.
Навіщо ж даремно
просити у нього того, про що мрієш?
Воно не почує, далеке й незнане,
самотнє й безжальне...Хіба ж небо стане
слова дурні слухати? |
