її вузлуваті руки дивляться крізь асфальт
її занедбані ноги
дихають крізь повітря
в її строкатих очах останні п’ятнадцять ват
в її старечих щоках вогке проростає віття
вона дрімотний кістяк відсмоктаний з надр землі
вона запеклась як кров від пізнього пкаяння
вона засинає вдень на привокзальному тлі
вона відчуває біль бо знов пірнає в мовчання
а я згадаю тебе імлисте твоє тепло
і передостанні сни і руки твої і рухи
знаєш від сліз моїх у неї губи звело
згадались свої корінці їх схлипи болісні звуки
і стало трохи шкода що ми не її онуки |
Правила
| +2 | Шедевр! Одно из лучшего здесь! |
| +1 | Понравилось |
| +0.5 | Что-то есть |
| 0 | Никак |
| -0.5 | Хуже чем никак |
| -1 | Отстой |
| -2 | Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза! |
|
Средняя оценка крео:
Проголосовавших: 1
! Голосование доступно только авторизованным пользователям |
|
|
