Я клунок нікчемний бажань
Людина якої немае
Із дотиків, із дорікань
Останню надію складаю
Все глибше занурююсь в сни
Все далі тікаю від себе
Та думки, немов кажани
скажені, злітають до неба
Помилкою свого буття
Ще більше помилок здіймаю
несправжні мої почуття
та хибно я світ відчуваю
Сполучення тіла й думок
хтось поспіх творив цю сполуку
отак і іду - що не крок
То проти, чи поперек руху
Пробачте мене, хто не я
Кого випадково зустріну
зтирайте обличчя моє
й сміливо штовхайте у спину... |
