Тебе не забуду
Святвечір мене зустрів у дорозі.
Зустрів на землі, а посеред неба
висів молодик. У Великому Возі
і Великій Ведмедиці була потреба.
Крім неба й світла, була світлиця
і запах шкіри, і контур плоті,
що звав до себе. Нехай святиться
усе, що доти було і потім.
Бо ніч передерла нам горло спазмом.
Чифірили в келіях старі монашки.
Я не забуду твої оргазми,
щиру наївність, дитячі замашки,
як вікопомну звізду не забуду.
Спогад про тебе згасити не в змозі.
Ніч огортає мене, як Юду.
Святвечір мене зустрічає в дорозі.
Андрій Любка |
