Нам не судилося з тобою
Кохати, як кохають навесні.
Бо ми зустрілися зимою -
У ті холодні дні й сумні.
Зимовим це кохання зветься,
Воно таке, як і зима:
То гірко плаче, то сміється,
То є воно, то вже нема.
Кохання люте і холодне,
Не таке, як буває весною.
Але кохання це природне,
Хоч народилося зимою.
Ці ніжні почуття зимові,
Що нам приносять лиш страждання,
Бувають ще теплі й чудові
І звуться "зимове кохання." |
