Досить таки гарна мова українська.
Вона мені до вподоби.
Так природа зроблила люину що у неї формується мислення, а отже і все остальне що поязане із мислення від того де воа живе географічно. Так можна сказати що коли нація просовується вперед то це багато що значить для цієї нації. Так коли вважають що його нація нічого не варто, то чого можна чекати від самого себе, коли ти є частинкою даної нації. Колись бувало помирав та не раз і тепер знаєш що не так то просто воно повернутись назад, коли тебе питають а хто ти, якого ти роду і що таке рід твій, хто з роду твого був героєм, про кого залишилась память та слава Вічна. Так доводиться важко повернутись з іншого світу до цього, особливо коли в тебе нема роду і памяті, а лише проста рефлексація на рахунок того що ти особливий і при тому ти не є частинкою того народу серед якого ти живеж, адже ті що навколо тебе в основному бидло!
Так деколи сумно, так деколи дуже весело.
Так навіть нічогісінько не памятаєш, коли проснешся, і це вважаєш нічого страшного. Можливо і так, але коли людина помирає то в неї просто появляєть сон якого вона дивиться, і як з нього вийти коли ти навіть не знаєш хто ти і до якого ти народу належиш, а якщо ти належиш до невдах -- то хто тобі лікар. Але ти можеш всетаки памятати хто ти та ще до того якого ти роду.
Продовження буде далі. |
