Я – лише забута весна.
Я між радістю і горем
хай говорять...
Плітки про мене, що я незграбна,
трохи Божевільна,
Сумна, але ж вільна...(кому це треба?)
Мовчу і слухаю людей,
важких ідей
Сумних початків і кінців,
лайливих слів,
В яких забута я... нарешті.
І як приємно відчувати сни (руками)
Весну, що без зими,
і ми....
і ти зовеш мене весною.
Своєю милою, коханою. З тобою...
...Забула, вже нема тебе...
Важкі слова – залізні грати,
Слова без звуку линуть в даль.
Мовчати...
я прошу, мовчати!
Я знов мовчу – мовчить печаль... |
