Тиха розмова, сама з собою,
Ранок і сонце, падає листя,
Плине час, немов за водою
Видно усе - це моє місто.
Більше не тішить, і не зігріє
Сонце і люди і те що раділа
я, як побачу...
більше не тішить
Знову так сталось, я не хотіла.
Кроки роблю - знов на місті
Я впала б, та щось мене сильно тримає
Ніде сховатись, падає листя,
Далі не підеш - дороги немає.
І знову повільно стискаються грати,
Я і самотність – смертельне весілля.
Знову немає кому розказати,
Ти не готовий до слів божевілля.
Я не готова здатись без бою,
Капають сльози, прозоре намисто,
Тиха розмова, сама з собою,
Ранок і сонце, падає листя... |
