2007-01-06 : мендель-букініст : \'жовта країна\' та \'миле створіння\'

29. Жовта країна . Ти хочеш згадати рідну домівку, Минуле стукає в зачинену кватирку. Згадуєш сонце, згадуєш літо, Хоч ідеш жовтому парку і слухаєш вітер. Три ковдри і чай, душа за вікном. Ти просто сидиш і згадуєш сон, Настільки старий, що ще чорно-білий. Годинник невтомно рахує хвилини й години. Ти знову у парку, у жовтій країні. Ти йдеш на сповідь до незнайомої людини. Ти поховаєш минуле у жовтому листі Й поясниш небу, що це особисте. Дощ пише на склі історію літа, Й кидає на землю власне намисто. Осінь відчиняє кватирку Та дощ не зайде – Він просто читає із листя. 30. Миле створіння . Туман над водою, листя під ногами. Вода обняла порожню труну холодними руками. В труні 33 срібних й історія життя, Що стоїть над водою. Люди зібрались, усім щось ввижається, А воно стоїть і мило всміхається. Очі ці дивні щоднини змінюють колір, Та я бачу, що вони вибирають не цей човен. Є ті, що бачать, що щось є в труні. Є ті , що бачать, як воно гуляє по воді. Та ніхто не побачив те миле створіння, що на березі стояло І тихо опівночі на небі зірки рахувало, Та згодом знайшло і свою, Із неба зняло і в кишеню поклало.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/10499.html