2007-01-26 : на память : Opium. БаевыеПижамы.

коли займеться сонце, і запалають міста, в твоїх очАх я побачу ту саму весну. Гой. Гой. Гойдається райдуга! ранкове розмаїття, та ніжні дотики, мільйони хвилин, щоб забути твоє ім'я ... станем говорить, и целовать его стальные ладони, будем погружаться в мрамор холодных и отчаянных плит. Прости! когда умирают поэты, остается запах розовых масел. снимаются парики, и в блокнотах заводятся даты. колокола, давайте их помнить...! твоє тіло нагадує мені фруктову суміш. воно смакує з білими пухнастими крИлами. крап-крап-крап. Солодке відчуття шматків янгола... а после, горят их рукописи. после, им отводится место. Прослойка между прошлыми декласациями и будущими самоотводами. Исторически оправданное, и прощенное новой ежовой шпаной. No Pasaran!

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/10672.html