| Майбутнє-таке прозоре і сумне..
Чекаю я, а випробовують мене! Радіти хочу, цілувать, сміятись, а не поволі і насупившись стискать рукою руку- ми ж ковалі! Ні слова про розлуку... Бо місця в голові нема.. З тобою ми удвох одні! І це дарма.. На вулиці стемніло-там пітьма, Хоча багато ще очей палає! А може їм цього й не треба знать?! Хто не один-повільніше вмирає.. Така вона-..."всеобща благодать"... У русі ми пізнаємо ходьбу... Не варто нарікати тут на вдачу, Бо цінувать навчусь лише як втрачу. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/10913.html |