| На стічних трубах
джаз зіграла осінь. Принишкну мишею і в неба на устах невпевненим цілунком намалюю усмішку сонця – хай все – як в казках. Пожовкле листя мої кроки зігріває, щоб сліду не залишити, і страх по крапелині у минущість літа вода несе. І час, немов слимак, у мушлю спогадів силкується ввібгатись. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/11037.html |