2007-06-25 : Саме та : На сніданок Помаранчі

Дешевий блиск твоїх очей скляних і мокрих… Ти мій герой із воску зоряних ночей, Ти мій скрипучий і болючий серця окрик, Тебе зробили з несумісності речей. Тебе зліпили з порцеляни і фаянсу. Тобі заклеїли вуста солодким сном. Мені ніяк тепер не вийти з цього трансу, Бо твої вени переповнені вином. Ти споживаєш помаранчі на сніданок, Бо сонця інколи немає за вікном. У тебе сотня слів і тисяча коханок, Бо твої вени переповнені лайном.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/11632.html