| Ця осінь моя, я собі заберу її листя.
І сховаю в іще не наснившихся снах. Бо воно миготить перед моїм обличчям - Так неначе не просто листя, а осені знак. Ця осінь - весна, найсправжніша весна, я не брешу! Бо душа моя пахне й цвіте водночас. Просто осінь весняною стала нарешті, - Це від того, що коїться знов у наших серцях. Ця осінь нова, я на згадку візьму її листя. Бо воно - як засохлі педюстки троянд! В мене й погляд в цю осінь весняно іскриться. Й може світ ще не мій, але осінь ця вже моя. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/12314.html |