| Де є чорне,
мусить бути біле. Ти вже знаєш, що моя душа навпіл із тобою сонце ділить, позичаючи зірок з твоєї ночі. Сумно жити у поділеному світі, у якому кожна половинка хоче розділитися надвоє, аби потім сенс знайти в шуканні. Сумно, бо рукою не подати до весни із снів передзимів’я. І не намагайсь – не обійняти світ, аби торканням лиш зігріти краєчок холодної долоні. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/12329.html |