| Думки спливають на поверхню
мертвими рибинами і погойдуються неначе живі на темних хвилях мого мозку Я хапаю їх одну за одною і довго дивлюсь в приречені скляні засмучені очі вириваю бездієві зябра розрізаю ножем черево щоби випустити в атмосферу гнилий подих смерті Дещо знервовано навмання тягну з книжкової полиці приємний на дотик фоліант Кнут Гамсун "Голод" можливо він допоможе оживити всіх моїх прекрасних мертвих рибин. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/12356.html |