| Павутиною ще
теплиться твоя присутність, ангеле невпізнаний. Не знаю, до якого кличеш мене раю, Чи до пекла. Крила твої легко перекреслять ніч і холод світла. Я згадаю, вірю, що згадаю, шлях, залишений в осінньому повітрі. Ненадовго хоч покину цю в’язницю з мулу і з каміння, аби потім в пам’яті просити воскресіння. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/12399.html |