2007-11-28 : Jim : Потрібний час

Її вже не лишилося такої, Від неї залишилось лиш ім’я, Їй кажуть: ти тепер навік зі мною, З холодним подивом: пробач, я не твоя... І сонечка зрадливого проміння Голубить через ледь замерзле скло. Вона одна – і це її спасіння, Вона одна – і це її тепло. Сумний юнак зрадливими очима Залізе в душу ледь помітно, крадькома. Пройде крізь темряву зруйнованого Риму І зрозуміє, що прийшов сюди дарма. Дарма прийшов лиш той, хто не чекає, І марним буде все, що не для вас, Та доля всіх до щастя спонукає, Можливо... не настав потрібний час.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/12461.html