2008-01-15 : Jim : Хто

Хто ми? Сьогодні, завтра... відучора. Хто ми один для одного? Такі безбарвні. Придумали собі колір яскравий, Щоб зацікавитись та інших зацікавить, А раптом віднайдеться такий колір, Яким себе для всіх розфарбували І будуть два однакових – навіщо? Шукати треба різне для контрасту. Коли ж бо сіре ти на сіре нагортаєш - Їх два, та бачиш тільки одне сіре. Потреби в іншому не виникає. То і навіщо було нагортатись? Холодні краплі, сльози місяця сумного - Росою звуть їх - на світанку сонце палить. Безжально. Залишки слідів від того, Кого побачити ніколи не судилось. Бо вже як хочеш жити і радіти, І бути тут, і милуватись дивом, То навіть в жертву принесеш свою цікавість – То хто ж він і який, по той бік світу. Той хто на зміну вмить приходить. І вже б здавалось кольору одного, Та не судилося зустрітись на просторі. Як прикро.. прикро, й справді дуже прикро... Шепочуть тихо дрібні зорі. Не мають права в голос прокричати, Бо це не їм вирішувати - право. Ті як захочуть один одному зізнатись, І вийти в тихий день чи ніч на зустріч Всьому живому місця буде мало, Від їх шаленого бездумного кохання, Холодне і гаряче одночасно Безтями падають серед густих туманів, Туманів що від дотиків останніх Колишуться і плачуть дрібним смутком Аж серце захололо, Й непритомно упали два світила. Їх цікавість Згубила всю планету, все згоріло, Живе ховалось, та його настигло. І пусто стало їм і не цікаво, Бо нікому за цим спостерігати. Аж зорі похитали головами І впали до землі... щоб щось знайти живе Знайти і врятувати. Але все те, що інші погубили Вони не мали права воскрешати.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/12735.html