| тепер ще мені й твої квіти креслити...
хапати пучками, крошити крейдою, хотіла, щоб місто мене лиш пестило, а місто стає гидотною лейбою. а місто вдяглось в комуфляжі радісні, чекає інших гостей і зрадників, мостами мали здаватись райдуги, та вже пороблено, і спокій спалено. а я вже мріяла світло побачити, що з ночі ніби кохання воскреснуло. а ти по обличчю даєш мені здачі, тепер мені ще і твої квіти креслити... |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/12750.html |