2008-09-11 : Ветер : Бездумнатворчість

Так скоро летять поїзди серед ночі, Чкають на старті вогні. І я заглядаю, некоханій у очі Щоб знати напевно, що, НІ! Ні, я не покаюсь у зраді Бо навіть себе я зрадить не встиг. Я голий стою на німому параді, Я правду кажу, у світі глухих. Так я любив багатьох і що мені з того? Коли вони всі не моїми були Навіщо любьити німого, худого, Коли так гарно кричать навкруги? Життю я не ставлю ніяких претензій Воно віддавало себе до кінця, Я сам загубив в своє сердце, І в цьому і щастя моє і біда.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/14073.html