| у сурмах і мотлосі сплять збожеволівши равлики,
мугикають, мілко дрижать, налипають рясно. у равликів в жилах пульсують потоки зіркові молочного шляху, і равлі стікають поволі стеблинами криги, і стягують божі зап"ястки. і солодко шепчать до бога з осоту - "лишися!" гальмують думками, і зверхньо стрибають із дахів, і котяться небом, небов перевтомлені сонця, під крилами всесвіту, в піхви до хмарного птаства. і бог обертається й шепче до листя - "лишися лежати шляхами де досі лежало усюди!" і знов підкидає листи у каміни висі, і знову з любовью ласкаво цілує Юду. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/14402.html |