2008-12-24 : Ivan Kulinski : як довго квітне любов? (Переклад з Буковскі)

коли чоловіки відчиняють двері і виходять у дощ о третій ночі – вони наче мавпи, що намагаються позбутися лайна. тепер навіть жмури хочуть себе вбити. хтось багатший за тебе встановлює кулемет на своєму даху випробовуючи на тобі оптику, коли порпаєшся у смітнику. кажу: привіт, каміння, зігріте сонцем. як довго квітне любов? тобі розкажуть, як королева вдяглася до опери і хто виграв дванадцять бейсбольних матчів, коли біль верещить у твоїх гнилих кістках, коли твоє серце лежить поруч з дохлою хвойдою на ганку найбруднішого будинку розпусти. кажу: куди щезають великі мрії? привіт камінцям у моїх взувачках. я можу купити гвинтівку всього за десять доларів. я можу купити зібрання творів Карла Маркса або хлібину, підточену мурахами. і коли я дрихнутиму на дорозі до Монтерею, мене сплутають з удавом. кажу: ти можеш трахнути мою дівку, але лиши мені трохи моєї випивки. скульптури увічнюють доблесть майорів, генералів, комендантів. коли океан сповнений курортниками, що прагнуть врятувати свої гівняні душі, втікаючи з готельних кімнат, де сум’яття, збоченство, заліплені роти. коли метелик, наче доларова монета, пролітає між пальцями непоміченим. кажу: чи добре золочено пастку? чи нерозведений вогонь? наскільки довга ця ніч? чоловіки вистрибують з вікон, летять з веж, мостів сторчака – крізь небеса, крізь струни бажання. коли монашки спалюють свої кістки, жебраючи на вулицях. лобкова кістка, променева кістка, клиноподібна кістка – скільки у нас їх є? кажу: куди я зникаю, коли вечорами холодно? куди поділося тепле сонце у червні? де ікра? де відданий собака? що таке Аріель? де світло? де жінка, що принесла б мені його? де золота рибка, що могла б чарувати? де пекар у чистому білому ковпаку? де сніговик? у якому я пеклі? сиджу в тісній кімнатці і пишу про смуток. мої думки гуляють кухнями Альбукерка поміж баків, погнутих, немов музейні експонати. вони гуляють поруч з форелями і розсипаними крихтами вівсяних пластівців. найчудовіший світ – знизу. знизу диваки все ще насвистують «Діксі». кажу: відчуй горе, як ерекцію. забудь про самовпевненість. побач ніжність у нерозсудливій темені сигаретного попелу. вперед, вперед, вперед! смійся, шуткуй, кермуй розвалюхою 66 року, і поцілуй мене в дупу! сказав. Оригінал тут: < a target=_blank href=http://bukowski.net/vault/display_man.php?show=poem1968-03-20-how_long_does_love_stay_green.jpg&inbook=[publication%20unknown/unpublished]www.bukowski.net>http://bukowski.net/vault/display_man.php?show=poem1968-03-20-how_long_does_love_stay_green.jpg&inbook=[publication%20unknown/unpublished]www.bukowski.net

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/14701.html