2009-03-02 : cat : Мабуть це кохання дикобразів

Кохання дикобразів схоже на бурхливе виверження сьома вулканів одночасно. Це як стіна дощу посеред пекуче-гарячого літа. Я вітаю тебе, дикобраз №1 з подарунком, гідним тільки тебе, моїм запалом до тебе, коханням, розкутою між нами. Буду тебе балувати розбещенням, кропом та медом холодною зимою, коли думки тільки про гори.. - «А не небі тільки й мови про море та про світанок в пеклі в метушливому стані»,- буде казати вона , пестячи його по нерухливій русявій голівці. - «Ти невикуркована частинка Всесвіту котячих вух та плуганів юного метелика уві сні, ти – єдина». Вони могли малювати різнокольорові портрети бджіл щовечора, й не соромитися сусідів згори, які між іншим дуже тихо себе поводили, були Академіками Міністерства Виконання, не знаючи правильно вони діють чи ні. А янголятка взагалі-то не думали, вони просто шуруділи собі, сміючись, облизували яблучний джем з білої скатертини то сорому, то безнадійності, навіть міжнародних коливань в Євросоюзі. Безнадійно-успішними були їх стосунки на полюсах видів, не сприймали все це серйозно й благали скоріше темряви, не бачачи скрупульозність ситуації у Вашому керівництві на небесах, за хмарою № 9. Вийнятково бережливими не вважала себе ні він, ні вона; навіть обіймаючи один одного стегнами, вони благали допомоги у Господа, щоби він здійняв роту бійців для зупинки їхнього запалу п’ятирічної дитини, яка грала у піжмурки. не закінчено

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/15104.html