2009-03-10 : Amadis D : падобруд

Вапнякова зірка Час пройдешній Прямував дорогою чужою Перехожий Так сказати “перший ліпший С папіросой палкой бородою” Посміхався напівсумно напівдико Напів дума півпорожня пляшка торба якимсь мотлохом набита і нести її напевно дуже важко падолистом в темряву в свідомість в кволе я в нереможну тишу - можна я тебе тут і залишу - можна, як тобі дозволить совість В комір сміх Долоня до долоні Незнайоме в пам”яті обличчя Просторова дезорієнтовніть Хованка серійних Самовбивців -Ти слова мої не забуваєш Не фільтруєш погляди у небо Ти мене напено не кохаєш Не кохаєш?! Знаєш! Дуже треба! Взагалі я хворий Ти не винен Я людей кусаю Сплю в під”їзді Пью якусь гидоту на полину Працював в 12-му з”їзді Я тварина В мене нахили маньяка Жертвам відрізаю Все що можна Психопат то є людина божа До прийому афродизіака Осінь дарувала насолоду Естетичну самодосконалість Творчу невгамовану свободу І найліпше що – духовну сталість Без зупинки десь за обрій плином Втомлений та все ж зворушньо зрячий Він пішов і світ його поглинув І за це я світу вельми вдячний

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/15149.html