2009-03-12 : Loffofora : Танюша

От я думаю так: Як дівчина мною не полюблена в перший же день, як тільки вона переступила поріг мого дому, то в принципі, стати для мене дружиною їй неможливо. От я думаю, щоб сосулька впала мені на голову і забила на смерть - це теж неможливо. Але ще я думаю, що той, кого забила сосулька також не думав, що це може статися з ним. І от така дівчина сидить напроти мене. - Танюша, не повторюй ти слово «понял», воно в тебе слово-паразит. От коли ти на цьому будеш себе ловити, то ти того позбудешся. Далі ми спілкувались про імена. Вона мені повідала, що оскільки родилась шостого липня, в ніч на Івана Купала, то казали багато хто з люду, що треба назвати її Іванкою, але мама зробила по своєму. - Так ти стала Танюшою? Та, в принципі, правильно. Що за Іванка? От в мене є приятелька з іменем Одарка. Ну, для Львова, то може і ніхто не звертає увагу, але в Києві від такого шарахаються. Видно обмежені. А мені от подобається жіноче ім’я Соломія. А взагалі я коли приїхав до Києва то після року навчання подумав, що тут сімдесят відсотків Лен, Ань і Кать. Потім ми говорили про гороскоп. Я зрозумів, що вони з мамою, м’яко кажучи, не дуже то і ладили між собою. - Мєня бєсіт то, что я віжу как она іграєт. Я знаю уже всє єйо ходи напєрьод. І вислушиваніє їйо брєднєй… - Ой, діти та батьки – вічна тема. - Она і єйо сєстра – двє мігери, одна в год тігра роділась а другая в год кошкі. - А ти хто по гороскопу? - Я рак. - Я посміхнувся і лукаво подивився їй в очі. - А в рік кого? - Нє, ну... я нє буду гаваріть. Вона засоромилась і зненацька перекинула рукою волосся на плече. -У мєня ухо красноє? - Ну… - А ето? Так вот не просто так же в народе говорять, что кто то піздіт, понял да, когда ухо горіт. Я роділась в год бєлого пушистого барашкі. - Ти чо такой грусний? - Та ні, я просто замучений і стомлений ( Господи, ну це ж ні фіга не відпочинок. Бля, в понеділок зранку я думав, що у мене вискочить серце після того, як я кінчив. Я приклав до нього праву долоню і подумав, що серце, сука, рівно вибиває ритм. А значить вірогідно, що у кожного чоловіка в серці є метроном). Поки вона говорила, я подумав - може сказати їй: «Танюша а давай покохаємось». Я навіть подумав, що вона перепитає: «Шо?» - Давай чокнемся, ми і так чокнуті, але все-таки? Я жадно зробив декілька ковтків пива. - Чо бєз тоста? - За все чого ти хочеш! От за все чого ти хочеш, за це ми і випили. Танюша не хотіла йти додому, дзвонила подругам по телефону в ванній (музика грала голосно). Мене це бавило і я хотів відкласти цю справу, тому сказав, що буду відпочивати - не виспався. Хоча кажуть, що те, що можна зробити сьогодні не варто відкладати на завтра. Але це тоді, що відбувається? Ну, бля, виходить кохатись треба в туалетах літака, поїзда, ресторану. Туалетна любов якась, прям. Якось не по християнськи. А от Кот, так він позавчора на день народження свого батька гатив сестру куми тата, поки тато з її чоловіком пили горілку на кухні а мама з кумою їли салати і дивились телевізор в кімнаті. Він порізав собі палець, щоб піти у ванну, так сказати, з нею на перев’язку. І це при цьому, що їй тридцять п’ять а йому сімнадцять. Так що добре було б, якби в поїздах та ресторанах були ще й ванні кімнати окрім туалетів. Я згадав, як колись казав куму: «Та вона ж ще мала. Ти що?» А він мовив: «Кум, та вона частіше на хую чим ти на свіжому повітрі». Але Таня не така. Я знаю точно, що вона не така. Я провів її до ліфту і поцілував якось так, не то в щічку, не то в половину губ. Після того, як Танюша пішла, я думав про те, що напевне, все-таки, в мене буде жінка з карими очима, тому що з зеленими в мене вже була і нічого путнього з того не вийшло. В тому точно щось є, я знаю. А потім я перестав думати про жінок і поліз в ванну, в якій прокинувся о четвертій ночі замерзлий – самий.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/15163.html