| Жодних проблем!
Все, зрештою, з чогось складається - Мономери, ізотопи, паліндроми... Все, зрештою.. Спробуйте уявити кристалічне серце. Без алегорій, буквально, розумієте? Таке, що, коли товчеш комусь пику, Закохуєшся, чи й просто біжиш за автобусом, Несильно дряпає діафрагму.. ..чи кров, як полімер. Розплавлений, Він опікаєкраї твоїх ран, Лишається на одязі, Тягнеться за тобою, можливо, Найупізнаванішим слідом. І коли здається, що котрась із граней серця От-от вийде просто крізь сонячне сплетіння, Кров рухається тобою так повільно, Що за неї стає соромно |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/15248.html |