| Не кидай мені у вічі синій лід,
не співай прощальних колискових - я іще не роздивилась білий світ, я ще не забула снів казкових. Не давай мені гірких цілющих трав, не вливай отруту в мікродозах - я не відберу у тебе прав, я не розуміюсь на погрозах. Не питай мене про витоки причин, не чекай, що я тебе спитаю - я не відшукаю тих хвилин, я шляхів повернення не знаю. Не лишай мені самій палить мости, не минай незвершені розмови - я вогню не зможу піднести, я й без звуків намалюю слово. Не лякай мене обманом міражів, не гадай, чи я чогось чекаю - я вже наліпила коллажів, а тепер - мозаїку складаю. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/15279.html |